Забіг Честі імені Рекрута

Улітку 2022 року в російсько-українській війні загинув військовий журналіст та військовослужбовець Олексій (Рекрут) Чубашев. Близькі й рідні прагнули вшанувати пам’ять загиблого героя. Саме тому вони вирішили просувати його принципи та ідеї, однією з яких була любов до спорту, зокрема до бігу. Так зародився Забіг Честі імені Рекрута, до якого згодом доєдналася організація «Бігова Україна».

«Бігова Україна» — це громадська неприбуткова організація, яка створює довкола себе спільноту людей, закоханих у біг. 2010-го року її заснував чинний генеральний менеджер Дмитро Черніцький, який нині служить у Збройних силах України.

Разом із близькими Рекрута «Бігова Україна» вже не раз вшанувала пам’ять загиблого воїна. Та щоб краще зрозуміти сенс і вплив Забігу Честі, варто поговорити про пам’ятні забіги загалом.

«Бігова Україна» щорічно організовує безліч подій. Серед них є марафони й півмарафони, які до повномасштабного вторгнення проводилися й в інших містах, окрім Києва. Тоді ж існувала й бігова ліга. Крім звичайних забігів, ГО проводить змагання з тріатлону, де спортсмени спершу пливуть, далі їдуть на велосипеді, а після пробігають певну дистанцію. Також влаштовували змагання зі спринту та із «залізної половинки» (змагання, де дистанції удвічі коротші, аніж під час тріатлону — прим. ред.).

Організація таких подій потребує неабияких зусиль. Команда «Бігової України» складається з дев’ятнадцяти людей, які працюють повний робочий день. Кожному та кожній з них необхідно розуміти послідовність створення таких подій і їхню цільову аудиторію, адже підготовка спортивних змагань із соціальною і благодійною складовими — це не те саме, що організація звичайної благодійної події.

Під час підготовки треба пам’ятати, що основна аудиторія забігів — це аматори. Часто вони долучаються до події заради можливості самовиразитися через спорт, реалізувати себе в повсякденному житті.

Команда ГО вважає, що необхідно залучати героїв історій, тих, для кого збирають кошти й організовують ці забіги чи запливи, тріатлони. Адже участь і дітей, і військових, які проходять реабілітацію, привертає увагу до події та надихає інших на участь і допомогу.

Крім того, у співпраці із благодійними забігами бізнеси можуть реалізувати корпоративну соціальну відповідальність. Важливо, утім, цим не спекулювати й памʼятати про етику при висвітленні спонсорів.

Підготовка до марафону на 42 кілометри 195 метрів повинна займати щонайменше пів року. Це мають бути регулярні тренування, що починаються з менших об’ємів і поступово збільшуються, стають виснажливішими.

Підготовки до забігів трансформують людину — не лише зовнішньо, а й внутрішньо. Ці маленькі дії поступово змінюють життя, хоч і не завжди свідомо. Однак потім людина проходить увесь цей шлях і пробігає п’ятигодинний марафон, отримує медаль. І зрештою її наздоганяє ейфорія від досягнутої цілі.

Найперше «Бігова Україна» показує партнерам, які заходять у спонсорство, що вони отримають за свою участь. Для цього необхідно мати презентації, медіаплани та низку контактів, щоби партнери могли зрозуміти, наскільки їм це релевантно.

Внутрішня політика компанії також впливає на зовнішню підтримку. Зокрема від початку повномасштабного вторгнення команда припинила співпрацю з бізнесами, які не вийшли з російського ринку, а також з ринку Білорусі. Вони не можуть проспонсорувати події «Бігової України», сплатити за участь своїх учасників тощо.

У 2023 році «Бігова Україна» започаткувала практику іменних кілометрів. Того року в березні загинув Андрій Щербанівський, член оргкомітету організації. Його колеги замислилися, як зробити так, щоби ця пам’ять про людину була з ними регулярно.

Так виникла ідея присвячувати кілометри загиблим героям, що мали суттєвий вплив на розвиток бігової спільноти в Україні. Усередині команди ухвалили рішення про те, кому буде присвячений той чи інший кілометр.

Так з’явилися три вказівники. Один із них присвячений Андрію Щербанівському, другий — Ігорю Осьмаку, тренеру Національної Збірної України з бігу на витривалість, третій — Павлу Чайці, активному бігунові, захиснику Донецького аеропорту, який загинув восени 2024 року. Ці вказівники встановлюють на кожному біговому заході.

Крім іменних кілометрів, «Бігова Україна» розміщує на зворотній стороні стартових номерів учасників технічну інформацію. Серед інструкцій та контактної інформації є місце для напису — «Я присвячую свій забіг…». Відтак кожна й кожен можуть вшанувати або подякувати присвятою.

Протягом перших двох років пам’ятний забіг організовувала дружина Олексія Чубашева, Юлія. На третій рік проведення події вона зв’язалася із Дмитром Черніцьким, засновником «Бігової України», і запитала, чи може ГО допомогти їй з подальшими забігами. Юлії хотілося, щоби забіг на честь її чоловіка був актуальним і через 5-10 років. Команда погодилася.

Сьогодні Забіг честі має ім’я Олексія Чубашева. Однак, зазначає команда, він про пам’ять не тільки однієї людини. Він про честь і про сенси, які впродовж життя ніс Олексій, які ділять і військові, і цивільні. Саме тому «Бігова Україна» трансформує захід, щоби дати можливість учасникам провести свій персональний забіг, пробігти власні кілометри, присвячені близьким людям.

«Бігова Україна» хоче, щоби проєкт перетворився на таке місце, де збираються та зустрічаються військові, які довго не бачилися одне з одним, адже кожен і кожна з них несе свою службу. І команді це вдається: нині понад 50% учасників Забігу — це військові.

Зокрема на тогорічному Забігу Честі імені Рекрута розмістили великий чорний банер. Поруч із ним розклали стрічки, на яких учасники могли написати ім’я полеглої близької людини, після чого прикріпити їх на банер.

Важливо пам’ятати, що всі люди по-різному сприймають негативну інформацію, трагедії сьогодення. Хтось може залишатися байдужим. Та попри це не варто зупинятися й опускати руки. Необхідно й далі нести пам’ять уперед, берегти її. І тоді суспільство з часом відкриється до практик меморіалізації, почне поважати їх і долучатися до подій.

Головне не забувати, що пам’ятати — важливо. І важливо доносити це до інших.